| Стаття з газети "НАШе Життя: новини" №104 від 24.11.2018 | |
| 20 листопада – День народження Галини Вікторівни Шаламової, голови БО «Благодійний фонд імені М.А.Шаламова», голови Наглядової ради АТ «Михайлівський райагропостач», депутата Михайлівської районної ради. Вона не лише хороша людина, а й чудовий керівник, надійний друг та помічник. Важко перерахувати всі ті риси характеру, які так в ній приваблюють. В якій би життєвій ситуації вона не побувала – завжди виходить з неї з посмішкою! Важкі моменти в житті, коли здається, що світ валиться і грунт йде з-під ніг, бувають у кожного, але Галина Вікторівна володіє чудовими якостями - оптимізмом, стійкістю, вірою в майбутнє, вмінням не зневіритися, а, незважаючи на труднощі, рухатися далі. Ми регулярно чуємо про її здобутки та перемоги, про її благодійну діяльність, але мало хто знає, який життєвий шлях привів її до сьогодення. І хто зможе розповісти про це краще, ніж вона сама? Галино Вікторівно, Ви – жінка, котре керує сільськогосподарським підприємством. І вже цей факт дивує кожного, хто дізнається про Вас. Що або хто вплинув на Ваш вибір життєвого шляху? Я вам більше скажу: за професію я собі обирала не сільське господарство, а гідро-технології! Мені це дійсно було цікаво! Я – взагалі не гуманітарій, маю математично-аналітичний склад розуму. Та і в школі моїм улюбленим предметом була математика, тому й життя своє я пов’язала з царицею наук (до речі, Галина Вікторівна – золота медалістка Пришибської школи). Після закінчення школи пішла навчатися в Український інститут дружби народів (м. Рівне) на факультет проектування та будівництва гідросистем, але, за сімейними обставинами, довелося перевестися за фахом до вищого навчального закладу, що знаходиться ближче до дому. Ним став Херсонський інститут водного господарства. Раніше, щоб одержати диплом, треба було добре потрудитися. Закінчивши ВНЗ з відзнакою та отримавши освіту за спеціальністю "гідротехнік", я відразу ж влаштувалася на першу свою роботу В ПМК-120 на посаду економіста планово виробничого відділу. Робота дуже подобалася... Підприємство займалося будівництвом: канали, насосні станції, зрошувальні мережі, регулятори, дюкера. Все це зводилося звичайними трудівниками - професіоналами своєї справи... Ще з тих часів я захоплююся кадрами, захоплююся кожним працівником, адже кожен - майстер своєї справи в своїй професії, в своїй сфері. Але почався період реформ... Зрошуванням займалися все менше, а будівництво зрошувальних мереж припинялося. Мені, як і багатьом іншим представникам цієї професії, довелося перекваліфікуватися... Будучи начальником планово-виробничого відділу, отримавши досвід роботи в команді, я, за згодою свого першого керівника Олександра Петровича Позлотюка, пішла працювати по переведенню в "Михайлівський райагропостач". Директор міг підписати заяву про звільнення за власним бажанням, а підписав документ по переведенню, що дозволило мені зберегти всі пільги, які давала дана стаття. Я щиро вдячна Олександру Петровичу, який дав ті знання, допоміг здобути той досвід, з якими мені далі легше було крокувати стежками життя. Ця перша робота стала потужним трампліном для мого подальшого розвитку, а знання, отримані там, і сьогодні стають мені в нагоді. А як розпочався Ваш шлях в АТ «Михайлівський райагропостач»? Мені дуже сподобалася робота економіста на нашому підприємстві. Це - новий напрямок роботи: калькуляції, націнки, бізнес-плани, аналіз економічних показників!!! Престижно, правда ж? Здавалося б, можна спокійно працювати, але там, де я, ніколи не буває легко і просто… Підприємство в ті важкі 90-ті почало займатися новим напрямком: нафтопродукти в обмін на сільгосппродукцію... І водночас з'явилося багато різних напрямків: концерн Украгротехсервіс займався поставками бензину, дизельного палива, масел під бартерні договори, еквівалент під пшеницю. Більше того - наше підприємство на 22 райони Запорізької області за рознарядкою облагропостачу розподіляло паливно-мастильні матеріали (ПММ)... З раннього ранку до пізньої ночі до нас йшли цистернами тисячі тонн нафтопродуктів і ми мали забезпечити їх швидке відвантаження господарствам області... Як для економіста робота була цікава: треба було за день не тільки відпустити, але на наступний ранок вже й відзвітувати в область про видачу ПММ не тільки по районам, але і по господарствам! Ось так, пройшовши курс молодого бійця, з травня 1995 року я стала начальником планово-економічного відділу... І в такому ритмі ми працюємо постійно, адже впродовж всього періоду свого існування підприємство невпинно розвивається. У 2005 році було закладено фундамент для зведення елеватора, а в 2006 році силоси вже запрацювали на повну потужність! Ми постійно намагаємося відшукувати нові напрямки, розширюватись, вкладаючи зароблені кошти у розвиток підприємства... У кожного в житті є переломні моменти, певні точки відліку, які ділять життя на "до" і "після". Чи є така точка у Вас? Переломним для мене став 2014 рік, коли не стало мого чоловіка Миколи Архиповича Шаламова. Це було не тільки моїм особистим болем, моєю втратою. Микола Архипович фактично створив «Михайлівський райагропостач» і вибрав правильний напрямок його розвитку. А мені довелося взяти на себе відповідальність за долю кожного працівника. І опорою для мене став саме трудовий колектив підприємства. Це - моя фортеця, моя стіна. Я щиро вдячна долі за те, що вона подарувала мені зустріч з Миколою Архиповичем - цією неймовірно сильною, мудрою, визначною Людиною. Він став другом, наставником, порадником, саме завдяки Йому відбулося моє становлення як особистості. Микола Архипович завжди ставив перед собою високу планку. І мені хочеться втілити в життя всі його задуми і плани, все, що не встиг зробити Він. Як проходить Ваш робочий день? Він, певно, неймовірно насичений… Ой, інколи здається, що кожен день схожий на попередній: ранній підйом, збори, дорога на роботу, о 7:45 — обов'язкова оперативна нарада. І далі до самого вечора — безліч питань, які потребують термінового вирішення, управління агрокомпанією, без якої не можу уявити життя. Після робочого дня – зустрічі з партнерами, обговорення перспектив розвитку підприємства. Та, насправді, кожен день є неповторним! Неможливо описати один день з мого життя, адже всі вони – різні: в кожному з них свої особливі емоції, враження, переживання, нові люди... Ви займаєте активну громадянську позицію. Чому, на Ваш погляд, важливо вирішувати соціальні проблеми? Незважаючи на велику кількість невідкладних справ і питань, вирішення яких теж потребує багато часу, мені завжди були небайдужі проблеми рідної держави і кожної людини окремо. Наші люди працьовиті, щирі, доброзичливі та гідні кращого життя, особливо - діти та молодь. Я завжди раділа, якщо вдавалось допомогти хоч комусь словом підтримки або ділом. Але якщо я зараз можу допомогти багатьом, звичайно, я буду це робити. А ще я вважаю, що кожному із нас треба поспішати робити корисні, добрі справи. Розкажіть про мету та цілі створення благодійного фонду? Мета нашої організації – здійснення благодійної діяльності в інтересах розвитку суспільства, підвищення добробуту людей, захисту материнства і дитинства, підтримка сімей соціально незахищених громадян. Також ми виступаємо за розширення та забезпечення прав та соціальних гарантій, що надаються сім’ям, дбаємо про реформування охорони здоров’я, освіти, культури, комунально-побутової, соціальної та інших сфер. Які завдання - мають першочергове значення для Вас? Наш світ та реалії життя достатньо суворі. Тому мені дуже хочеться цей світ зробити кращим, добрішим, яскравішим, у першу чергу, для наших діточок. Бо те, що ми сьогодні вкладаємо в душі наших дітей, є нашим внеском у майбутнє країни. Для мене завжди на першому місці стояло моє прагнення зробити дитинство наших малят щасливим. Підтримую дитсадки, школи, щоб допомогти дітям бути безтурботними, забезпечити новітньою технікою та обладнанням навчальний і виховний процеси, дати можливість найрозумнішим, найпрацьовитішим діткам зростати і навчатися в кращих умовах. Вірю, що саме щасливі, здорові діти творять щасливу країну. Дуже важливим питанням для мене є і здоровий спосіб життя, саме тому БО «Благодійний фонд імені М.А.Шаламова» організовує стільки спортивних заходів, надає матеріальну допомогу для участі наших спортсменів у змаганнях, ремонтує спортивні зали та майданчики. Кожен із нас повинен зрозуміти, що майбутнє – у наших руках, тому ми всі повинні бути ініціаторами добрих вчинків. Як Вам вдається все поєднувати і встигати? Можливо, у Вас є якийсь секрет? Перш за все, це стає можливим завдяки моїй родині, моєму колективу, який підтримує мене у всьому, якому небайдужа діяльність БО «Благодійний фонд імені М.А.Шаламова». Я живу в напруженому ритмі, мені не байдуже, що відбувається навкруги, у мене безліч планів: як оптимально організувати роботу підприємств, в якому напрямі розвиватися, як знайти можливість допомогти тим, хто найбільше потребує допомоги. Якими були дитячі мрії, чи здійснилися вони? У дитинстві мріяла бути вчителем... Мабуть, тому намагаюся допомогти молоді. В першу чергу це стосується вибору професії: мені здається, вона має бути затребуваною як у місті, так і в селі, щоб людина не відчувала себе обмеженою у виборі. Я дуже рада бачити молодь, яка бажає працювати на нашому підприємстві... Якщо бачу це бажання - відправляю вчитися, здобувати вищу освіту. Так, сьогодні у нас навчаються на агронома, на бухгалтера. При цьому ми надаємо оплачувані навчальні відпустки. Тож, можна сказати, що частково моя дитяча мрія втілилася в реальність (посміхається - прим.ред.). Я вкотре переконуюсь, що знання ніколи не бувають зайвими: їх за плечима не носити, а в нагоді вони можуть стати в будь-який момент! Я взагалі вважаю, що зараз для молоді просто чудовий час: ті, у кого є бажання, є всі можливості всебічно розвиватися, адже сучасний світ перенасичений інформацією, яку потрібно лише вміти сприймати. Ви – чарівна жінка, цікавий співрозмовник. Розкажіть про Ваші особисті інтереси, уподобання й захоплення. Я люблю хорошу якісну музику, з нею я відпочиваю, в ній я розчиняюся, в піснях знаходжу відповіді на безліч запитань, переживаю емоції разом зі співаком. Я обожнюю проводити час зі своєю родиною. У мене чудові діти – донька Вікторія та зять Ярослав, з якими ми побудували дружні, довірливі стосунки. Я щаслива, що вони моє життя прикрасили яскравими барвами, подарувавши двох Принців: Костика і Ярошу! Я люблю проводити позаробочий час зі своїм колективом. Я знаю, що від життя потрібно брати все найкраще, вміти насолоджуватися моментами, і тоді ми зможемо відчувати себе щасливими і заряджати цими емоціями всіх навколо! Ми вітаємо Галину Вікторівну з Днем народження і щиро бажаємо їй завжди відчувати себе щасливою і нести це щастя всім, кому його не вистачає! |
|
 |
|
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ, ЯКИЙ ПРИВІВ ДО СЬОГОДЕННЯ...
23.11.2018