| Стаття з газети "НАШе Життя: новини" №26 від 28.04.2017 | |
| Три роки тому дружну і злагоджену родину АТ «Михайлівський райагропостач» покинула найрідніша людина, найкращий керівник, дбайливий господар Микола Архипович Шаламов. Микола Архипович пішов від нас раптово і не попередивши. Він ніколи ні на що не скаржився, тому звістка про його смерть усіх просто ошелешила. До сих пір не приходить розуміння, що не стало Людини великого серця і доброти. Його в колективі звали коротко - Шеф. Аграрій, господар, мудрий керівник, громадський діяч, депутат обласної ради... З відходом Миколи Архиповича перервався зв'язок часів. Тихо пішла не просто Особистість - пішла надзвичайно мудра людина. Уже не запитати про минуле та сьогодення, не поділитися про наболіле, не вислухати поради. Його з нами більше немає... Це величезна втрата для всієї Михайлівщини і Запорізької області. Микола Архипович Шаламов був засновником і лідером підприємства АТ «Михайлівський райагропостач», він вклав у нього всю свою душу. Микола Архипович все своє життя присвятив самовідданій праці на рідній землі, для нього відданість своїй роботі та підприємству, турбота про колектив, рідний край, свою Батьківщину і були сенсом усього життя. Це підтверджують високі нагороди підприємства і його керівника: «Підприємство року 2010», «Підприємство року 2012», «Керівник року 2012», «Лідер галузі 2012», «Лідер галузі 2014». Та найголовніше – Микола Архипович був чудовою людиною, любив людей, цінував друзів, із задоволенням допомагав всім, хто звертався до нього за допомогою. Він був світлою, щирою і мудрою людиною. Сумна звістка про те, що 29 квітня 2014 року Господь забрав від нас енергійну і непересічну особистість Миколу Архиповича Шаламова, болем і глибокою скорботою пронизала наші серця. Згасла життєва свічка активного депутата Запорізької обласної ради, хорошого сім’янина. Раптово осиротіли всі: сім’я, друзі, співробітники, громада… Протягом багатьох років Микола Архипович сам трудився на землі і допомагав іншим. Він знав про свою справу все! Найчастіше земля віддячує любов'ю людям, які працюють на ній, але при цьому вимагає щоденної важкої праці. Здавна люди ходили біля неї, як рідної, доглядали її. Але не кожен мав змогу бути господарем на ній. А Микола Архипович був справжнім господарем! Він зумів зростися з землею всією душею, всією долею, бо вона й нагодує, й напоїть, й утішить. Та мудру, працьовиту, глибокої духовності, щирої душі Людину, першокласного професіонала та знавця своєї справи, справжнього оптиміста, що не зупинявся на досягнутому, навічно вирвала із наших лав невблаганна, безжалісна рука смерті. Короткими, але яскравими, сповненими сумлінною працею, енергійною діяльністю були його літа. Микола Архипович докладав багато зусиль, щоб забезпечити майбутнє своїх земляків… Саме він надав допомогу у підведенні газопроводу та організував підключення газу до житлового масиву РМЗ, виділив кошти на придбання трансформатору, у скрутний для Пришиба час підтоплення допомагав відкачувати воду з дворів; фінансував встановлення склопакетів в АСЛ, виділив кошти для прокладення водогону по вул.70-років Радянської влади (нині – вул.Кооперативна), допоміг у придбанні «швидкої допомоги» та дефібрилятора для Михайлівської ЦРЛ; автомобіля для управління соціального захисту населення, 5-ти велосипедів для терцентру з обслуговування самотніх громадян, допомагав Тимошівській школі, д/с «Теремок», районній організації ветеранів України, придбав меблі для д/с с. Любимівка, звукопідсилюючу апаратуру для клубу в с.Зразкове, виділяв кошти для ремонту Свято-Казанського Храму та церкви Святого Успіння; завжди допомагав коштами людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Кожна визначна подія в селищі, свято в школі, в дитячому садочку ніколи не залишалися без його уваги і суттєвої підтримки, всюди він вкладав частку свого серця, своєї душі. Але особливо він любив Пришибську школу, якій після смерті Миколи Архиповича Шаламова було присвоєно його ім’я. Він любив життя, проте воно обірвалось на злеті, назавжди залишивши незабутній слід у наших серцях. Це - велика втрата для нас усіх. Хай в серцях і душах людей буде добра і вічна йому пам’ять. Дорогий Шеф, ми Вас любимо і пам'ятаємо! Хочеться побачити Вас на хвилиночку, спитатися поради! Вічна пам'ять! З глибокобю скорботою Галина Вікторівна Шаламова: Минуло три важких і довгих роки З тих пір, як Ти пішов від нас. Тяжкий і невимовний біль глибокий Мене, коханий, ще не відпуска... Я тут залишилась у самоті й скорботі, Але тримаю все ж себе в руках, Бо знаю: там, на Небесах високих, Архипович за мною нагляда. В хвилину скрути я підтримку відчуваю, І кожна перемога - наша спільна. У сни мої приходиш прямо з Раю, Мене вітаєш Ти букетом ясних квітів. Це так приємно - знати, що Ти віриш У мій характер, в мою силу духу! Я знаю, що Ти шлях мені освітиш. Ті квіти серце гріють навіть в стужу. З Тобою я щоночі зустрічаюсь, І бачу Тебе, ніби наяву! Тебе я обіймаю й... прокидаюсь... Й запалюю на цвинтарі свічу... Мені Тебе не вистачає дуже, Твоєї мудрості, Твоїх порад і слів, Ти, любий, був мені не просто мужем, Захисником і муром був моїм! Тепер Ти - Янгол мій, і я це відчуваю. Я знаю, Ти завжди поруч зі мною, Бо хто ж мене іще так захищає? Та це, на жаль, не полишає болю... |
 |
 |
|
ТРИ РОКИ СВІТЛОЇ ПАМ’ЯТІ… НАЙКРАЩИЙ, НАЙРІДНІШИЙ, НАЙМУДРІШИЙ
28.04.2017