| Стаття з газети "НАШе Життя: новини" №126 від 27.04.2019 | |
 |
|
| 29 квітня минає п’ять років від дня смерті Миколи Архиповича Шаламова… Час спливає невблаганно швидко, але він ніколи не зможе стерти ті справи та благородні вчинки великих особистостей, які назавжди залишаються у людській пам’яті… Микола Архипович докладав багато зусиль, щоб забезпечити майбутнє своїх земляків. Жодна визначна подія в селищі та районі не залишалася без його уваги та вагомої підтримки: скрізь - вкладена часточка його душі. Колектив АТ «Михайлівський райагропостач» часто згадує свого начальника, ШЕФА, мудрого керівника і вправного господаря не лише на землі, а й у всіх сферах життєдіяльності нашого краю! І кожен робітник, кому довелося працювати під його керівництвом, зазначає, що Микола Архипович був надзвичайно мудрою людиною з відкритою і щирою душею. Але цінували та поважали його не лише в колективі, а й далеко за його межами. Тож, не дивно, що посмертно йому було присвоєно звання Почесного громадянина Михайлівського району, а всі керівники підприємств та установ з гордістю згадують співпрацю з цією визначною Людиною… Щусь Віктор Вікторович, Керівник СВК «Пошук», колишній голова районної ради: З 1 січня 1988 року пішов на пенсію попередній керівник Михайлівського райагропостачу. Перед нами стояло питання, кого ж призначити на цю посаду. Тоді райком партії мав свою кандидатуру, а у нашого управління сільського господарства і директора Облпостачу була думка інша. Ми це питання довго не могли вирішити, ніяк не знаходили спільну мову, бо ж на посаду можна було призначити лише за згодою райкому партії. Микола Архипович був виконуючим обов’язки, і він тоді до нас приїжджав і запитував: чому ж його до сих пір не призначаємо, чи є якісь недоліки в роботі?.. Потім, за сприяння директора Облпостачу, все-таки вдалося вирішити це питання, й 12 вересня 1988 року Миколу Архиповича було призначено на посаду директора Михайлівського райагропостачу. З тих пір і почалася його історія як керівника, котрий заслужив таку довіру і таку повагу до себе. Він був хлопець гарячий, передовий, а тоді вже пішла молода зміна керівникам - і підприємства почали очолювати чоловіки приблизно його віку. Микола Архипович якось більше звертав увагу на їхні проблеми, хотів у першу чергу допомогти молоді. Ми з ним на цю тему інколи дискутували: кому яку техніку дати, в якому кварталі. Я говорив: «Ми ж не за віком керівника розподіляємо, є якийсь порядок, інструкція, якийсь шаблон», на що він відповідав: «А якби я діяв за шаблоном, Ви б мене призначили на цю посаду?». Цим він і добивався моєї згоди. Я вважаю, що саме завдяки Миколі Архиповичу і зберігся наш райагропостач. У 90-ті роки грошей не було, переходили на бартер. Запчастини вже ніхто не привозив, бо їх не було за що купувати, і Микола Архипович вирішив ризикнути та почав торгувати речами: і білизною, і одягом, і взуттям. Ми підтрунювали інколи над ним, але жарти жартами, та я вважаю, що якби не Микола Архипович, то наш райагропостач могла спіткати така ж доля, як і більшість райагропостачів в Україні, які не витримали і в 90-их розпалися. А Михайлівський райагропостач став якщо не найкращим, то одним із кращих точно! Голод Іван Павлович, Колишній голова Михайлівської РДА: Один відомий класик колись сказав, що кадри вирішують все, і як би суспільство сьогодні не ставилося до нього, життя підтверджує правильність цієї тези. Так, ми затвердили Миколу Архиповича керівником Михайлівського райагропостачу і, я вам скажу, це було попадання «в яблучко»: дуже вдало була дібрана кандидатура, життя це підтвердило. Різні часи бували, і деякі керівники підприємств часто мене критикували: куди ви дивитеся, от Микола Архипович займається не тим, чим потрібно, бо не забезпечує запчастинами, а торгує одягом і каструлями. Але я згадував слова Уінстона Черчилля: «Ми робимо те, що можемо, а треба робити те, що необхідно». Так от я дивився на Миколу Архиповича і бачив, що він робить те, що необхідно для збереження підприємства. І саме він перший в районі закупив іноземний трактор, перший в районі закупив сівалки, сільгоспінвентар. Я собі проводжу аналогію з кораблем, який змінив курс: капітан залишився, а команду потрібно змінювати. Бо ж торгувати і вирощувати хліб – це зовсім різні речі. Тож заслуга Миколи Архиповича в тому, що він передбачив зміни, взяв новий напрямок і зберіг підприємство. Як директор він був дуже справедливий. Я наведу лише один приклад… Колись я приїхав до нього, а він ходить весь білий, схвильований. Звичайно, я запитав, що трапилося. Микола Архипович відповів: «Уявляєте, я щойно з роботи звільнив свого сина. Один раз порушив дисципліну, я з ним поговорив, пояснив, що я, як керівник, не можу робити поблажки. Так один раз, другий, а сьогодні прийшов на роботу, викликав його, дав чистий аркуш і сказав писати заяву». Так скажіть мені, будь ласка, багато сьогодні керівників можуть зробити такий вчинок? Юрченко Василь Іванович, Колишній голова Михайлівської РДА: Я Миколу Архиповича знаю з 1970-го року. Він був тоді ще студентом технікуму. Ми все життя з ним співпрацювали, були поруч, завжди знаходили час для дискусій. Я вважаю, що він на території нашого району був з’єднуючим ланцюжком, який ставив баланс рівноваги і противаг. Повірте мені, такого патріота району, як Микола Архипович, не було й близько. І багато сільгосппідприємців Михайлівського краю завжди з вдячністю будуть говорити про те, що ця людина врятувала сільське господарство району. У нас він зберіг єдність михайлівських сільгоспвиробників і своїми діями не допустив великих інвесторів, які є на інших територіях, які могли прийти сюди, а всі прибутки йшли б до них. Я можу розповісти один із випадків свого життя… Будучи головою колгоспу, я заключив договір на закупку комплексу New Holland, і так сталося, що я пішов з посади голови колгоспу. Через тиждень зустрів мене Микола Архипович, і я розповів йому, що домовився за цей комплекс з Миколою Івановичем, моїм хорошим співучнем, який був депутатом Верховної ради Союзу РСР. Поїхали ми вдвох. Тоді ще не було кредитних історій, ніяких напрацювань, тож Микола Іванович мені й каже: «Я тебе знаю, але ти привіз людину, яку я вперше бачу. Чи можу я йому довіряти?» Я відповів: «Повір, що ти даєш цю техніку мені. Це – порядна людина, яка розрахується до копійки. Ти даєш в надійні руки». І життя довело, що Микола Архипович як був порядним у всіх економічних відносинах, такою про нього й буде пам’ять. Назаренко Ірина Олексіївна, Директор ТОВ "Старобогданівське": Микола Архипович працював інженером з постачання в Михайлівському райагропостачі, тому нам доводилося з ним доволі тісно співпрацювати. Раніше були великі проблеми з запасними частинами, тож шляхи наші часто перетиналися. І за весь період нашої співпраці цей чоловік показав, що він – людина слова! Колись на одному із заходів Микола Архипович підійшов до мене і запитав, чи не хочу я придбати трактори (тоді в продажу були МТЗ-80). Я запитала ціну, і він назвав – 28 тисяч гривень (тоді такі ціни були). Це було в п’ятницю, а в понеділок мені надсилають рахунок на 32 тисячі гривень. Звичайно, я одразу подзвонила Архиповичу: «А як же слово царя? Ви говорили, що трактор 28 тисяч, а рахунок прийшов на 32 тисячі гривень!». Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як прийшов новий рахунок, де на кожен трактор була виставлена ціна 28 тисяч гривень. Халимоненко Леонід Макарович, Засновник ТОВ «Молодіжне»: Про цю людину з великої літери у мене залишилися лише хороші спогади. З Миколою Архиповичем ми працювали впродовж багатьох літ, ще починаючи з 80-их років. Він багато в чому допомагав мені, коли я працював у колгоспі імені Леніна. І я вважаю, що лише дякуючи Миколі Архиповичу ми змогли утримувати ті поля в чистоті та збирати хороший урожай. Його основні риси характеру – це, в першу чергу, порядність, чесність, цілеспрямованість та людяність. Левчук Сергій Іванович, Директор СТОВ «Прапор»: За той час, що ми з ним співпрацювали, не було жодного разу, щоб він мене підвів. Жодного! Все наше спілкування почалося з позитиву, і впродовж життя позитивним і було, тому й емоції з Миколою Архиповичем та Михайлівським райагропостачем пов’язують лише позитивні. Раніше, коли вони тільки купили комбайни, збирали у нас на полях. І я пам’ятаю, як Архипович ретельно та уважно все контролював: приїжджав, дивився, слідкував, щоб втрат не було, щоб урожай був цілий. Микола Архипович був вимогливий і з великою відповідальністю ставився до роботи. Тетерєв Валерій Дмитрович, Директор ТОВ «Лан»: Коли Микола Архипович став директором Михайлівського райагропостачу, можна з впевненістю сказати, що йому вдалося розвинути цю справу, побудувати фактично нове підприємство. І коли до нього б не звернувся (чи то добрив не вистачає, чи то насіння), допомагав він завжди! І не тільки нам: скільки я спілкувався зі своїми колегами, практично кожен, у кого була необхідність, ішов не до банку, а до Миколи Архиповича. Він міг і грошима трохи допомогти, і товаром. І коли приїжджаєш до нього, бачиш: то елеватор новий з’явиться, то будівля якась. І все він із задоволенням демонстрував, розказував – помітно було, що у нього душа раділа за своє підприємство, що він щось нове впроваджує, що ефективність зростає. І підприємством своїм він пишався, і людьми, і технікою. І «Михайлівський райагропостач» дійсно був його гордістю та і всього Михайлівського району. Він зробив багато і для району, і для нас, тимошівців: допомагав орендодавцям, дитячому садку нашому, школі. Ніколи нікому не відмовляв! Даценко Володимир Дмитрович, Орендодавець ДСГП «Агроцентр» АТ «Михайлівський райагропостач»: Микола Архипович Шаламов – дійсно Людина з великої літери. Він дослухався до думок інших, відчував їхні потреби, намагався допомогти тим, кому це було необхідно. Ми, як орендодавці, дуже поважаємо Миколу Архиповича, адже він з кожним міг знайти спільну мову, про кожного турбувався: і в скрутній ситуації міг фінансово підтримати, і подарунки на всі свята передавав, і завжди заряджав гарним настроєм та впевненістю у завтрашньому дні! Ханіна Надія Андріївна, Керівник ФГ «Лебідь»: Микола Архипович Шаламов був гордістю нашого району. Він для мене був директором, вчителем, товаришем. Спочатку нас об’єднували лише виробничі проблеми, але коли я краще пізнала його людські якості, формальне спілкування переросло в товариські стосунки. Пригадую сільськогосподарський сезон 2012 року. Мало того, що він розпочався сильними морозами, які знищили дві третини посівів, ще й продовжився літньою засухою. Сіяти ярові культури було нічим, бо ні за що купити насіннєвий матеріал. Пооббивавши пороги не одного банку в пошуках кредиту, я звернулася саме до Миколи Архиповича, і лише він зглянувся на моє становище! Я вважаю, що цей складний рік дрібні фермери, до яких належу і я, пережили саме дякуючи нашому дорогому Миколі Архиповичу! Він допомагав багатьом: давав паливо, насіння, гербіциди, сіяв, збирав, обмолочував. Звичайно, не безкоштовно, але ми мали змогу розрахуватися вже продукцією за достойною ціною. Микола Архипович був чесним, добрим, співчутливим і поважав нас за те, що не скорились обставинам, за те, що любимо землю і обробляємо її наперекір усьому. Тепер же Галина Вікторівна, на чиї плечі лягла важка втрата, допомагає так, як раніше це робив Микола Архипович… Бессараб Володимир Васильович, Директор СВК «Любимівський»: Микола Архипович – це Людина з великої літери, людина великої душі, великого серця! Чесний, порядний, відкритий! Ми з ним були разом депутатами обласної ради, тож я можу сказати, що він ніколи не тягнув простирадло на себе, завжди думав про весь район! А коли займалися газифікацією, вся східна частина селища Пришиб, практично починаючи від дозволів і закінчуючи газовими горілками в будинках, - все було зроблено за великої участі Миколи Архиповича. На той час газифікація була, мабуть, найбільшим досягненням керівників, в тому числі, звичайно, і Миколи Архиповича. Голуб Юрій Володимирович, Керівник СГ ВК «Нива»: Я вважаю, що завдяки Михайлівському райагропостачу та особисто Миколі Архиповичу добра половина підприємств сьогодні в Михайлівському районі взагалі існує, бо саме ця Людина вчасно підставила свої плече. Наше підприємство не є винятком, ми довго співпрацювали, Архипович кредитував наше підприємство. Якось ми завезли на елеватор продукцію для того, щоб розрахуватися по кредитах. Залишилося лише підписати документи, я зайшов до Миколи Архиповича в кабінет і сказав: «Ми готові розрахуватися». Він на це відповів: «Почекай кілька днів, продукція має піднятися в ціні». Я, чесно кажучи, вийшов з кабінету зі сльозами на очах: у цієї людини не було цілі заробити на нас, він був готовий підтримати й допомогти, щоб Михайлівський район процвітав. Можу розказати ще такий випадок: у 2014 році моя онука святкувала 5-річчя. Вона дуже любила пити напої з чашок, які продаються в Моршині, Трускавці, а її улюблена якраз розбилася. На той час я знав, що Микола Архипович якраз відпочивав в Трускавці, я йому подзвонив, попросив купити цю чашку, ми обговорювали події в районі, різноманітні питання, а потім він сказав, що лежить в реанімації в Дрогобичі. Мені стало так незручно, я вибачився, що в такий момент потурбував його з цією чашкою. Буквально через тиждень у мене був День народження, і тут заходить Микола Архипович у дублянці наопашки, вітається з усіма гостями, підходить до мене й каже: «А тобі я привіз чашку!». І дістає її з кишені. У той момент я не розумів, що через кілька місяців цієї людини не стане… Нужний Сергій Володимирович, Заступник директора ДСГП «Агроцентр» АТ «Михайлівський райагропостач»: Коли ми почали надавати послуги з обробки землі колишніх колгоспів, Микола Архипович узяв мене начальником бригади механізаторів. Я йому кажу: «Миколо Архиповичу, я ж із землею ніколи раніше не працював», а він відповів: «Нічого, навчишся! Я в тебе вірю». З тих пір я з ним так і працюю. Микола Архипович мав дуже гостру інтуїцію. У той час ніхто не міг передбачити, чим закінчиться розпад колгоспів, а Він сказав, що якщо підприємство зараз зациклиться на послугах, то втратить і послуги, і землю, і весь бізнес. Так ми включилися в цей процес і почали оформлювати договори оренди землі. Починали ми з півтори тисячі гектарів землі… Микола Архипович – це керівник високого класу. Він міг замінити і агронома, і бригадира, і інженера, і директором, звичайно, встигав бути. У ті часи техніка була далека від сучасної, тому, щоб обробити наші площі, необхідно було працювати цілодобово: механізатори змінювалися, а комбайни працювали. Так Микола Архипович міг навіть вночі приїхати в домашньому одязі, в капцях і проконтролювати, як іде робота. Макаров Олександр Борисович, Заступник директора АТ «Михайлівський райагропостач»: За територією нашого підприємства колись знаходилося ПМК-120, і вони зберігали бітум. Тобто, була спеціально підготована яма, де знаходилися бітум, смоли різні, залишки дизпалива та інше. Миколі Архиповичу це заважало, і він вирішив його ліквідувати. Яким чином? Відкачати було проблемно й дорого, тому Микола Архипович, нікому нічого не сказавши, сам особисто пішов і тихо його підпалив. А я – відповідальний за пожежну безпеку на підприємстві. Виходжу на вулицю, а за парканом дим валить! Пішов, подивився – горить! Добре горить! Я ж викликаю пожежників, вони приїжджають, все гасять, я активно допомагаю. По закінченні робіт – дякую, потискаємо один одному руки, прощаємося. Через півгодини виходжу – знову палає! Знову викликаю пожежних, вони гасять, потискаємо руки, роз’їжджаємося. Все ніби нормально, але через годину - знову пожежа на цьому ж місці, і полум’я – вище нашого складу! Я знову викликаю пожежних, тільки-но вони загасили полум’я, як виходить Архипович, дивиться на ту яму і каже: «Ну ти диви! Третій раз підпалюю, а воно затухає і затухає!». Я кажу: «А я втретє пожежних викликаю, а Ви підпалюєте і підпалюєте!». Ось такий у нас випадок був. В принципі, все це проходило через гумор, тож посміялися й прийняли рішення обійтися дорогим, але корисним шляхом – відкачати. Проскурня Людмила Іванівна, Інспектор з кадрів АТ «Михайлівський райагропостач»: Я працювала з Миколою Архиповичем секретарем упродовж 20 років і завжди глибоко поважала його за працелюбність, цілеспрямованість, життєрадісність та оптимізм. Він був справжнім господарем, невтомним трудівником, нашим вічним двигуном. У нього на все був свій погляд, і думку свою він міг сказати кожному, не зважаючи на особистості й посади. Він не боявся бути комусь у чомусь неугодним. У Миколи Архиповича був унікальний дар: він ніколи не відкладав справи на потім, блискавично приймав рішення, які, як правило, виявлялися абсолютно правильними і єдино вірними. Він був щасливою людиною: любив свою родину, любив життя і, звичайно, дуже любив свою дружину Галину Вікторівну. Можливо, тому нам, усім жінкам Михайлівського райагропостачу, які працювали з ним поруч, вистачало по промінцю його тепла, турботи, уваги. Ми всі знали, що кожен, хто в скрутній ситуації, прийде до Миколи Архиповича, обов’язково знайде підтримку й розуміння. І сьогодні, згадуючи Миколу Архиповича, ми усвідомлюємо, з якою Великою особистістю нам довелося працювати разом. Удовіченко Віктор Костянтинович, Директор ДНЗ «Михайлівське ВПУ»: Я розумів його чудово як керівника, я розумів його як людину. Я знав, що завжди можу покластися на нього. Так ми придбали комбайн ДОН – у безстроковий кредит, провівши два платежі, адже на той час ми не мали можливості сплатити одразу вартість цього комбайну. Микола Архипович пішов нам назустріч, і наш колектив був йому за це дуже вдячний. Я вже не кажу про те, що йому можна було телефонувати під час збирання врожаю в будь-яку пору доби, якщо виникала необхідність: чи це поломка комбайна, чи не вистачило пального, чи ще якісь моменти, які, як завжди, виникають недоречно під час збирання врожаю. Він обов’язково знаходив слова підтримки, відгукувався і робив усе, що було в його силах. Я дуже вдячний долі, що ми багато років співпрацювали, він не раз відвідував наш навчальний заклад, наше господарство. Наша дружба була започаткована ще нашими батьками, бо мій тато і його працювали разом, і так воно й продовжилося у нашому житті. Вертелецька Марина Михайлівна, Директор КЗ «Михайлівська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.А.Шаламова»: Ще при першій нашій зустрічі Микола Архипович надав мудру пораду – зібрати на території школи керівників організацій, підприємців і взагалі небайдужих людей. І з легкої руки Миколи Архиповича, розпочалася чудова традиція проведення Благодійного Марафону. Згадується наш перший Марафон: вже перед самим заходом пішов сильний дощ, і ми дуже хвилювалися, чи прийдуть люди. А Микола Архипович посміхався і заспокоював: «Не хвилюйтеся! Дощ – це до врожаю». І з тих пір крок за кроком, пліч-о-пліч розпочалася плідна співпраця колективу нашої школи і Миколи Архиповича. Він дуже допомагав нашому навчальному закладу, він дуже любив дітей. Його серце було наповнене любов’ю до школярів, він був небайдужий до освіти. Згадується ще одна чудова традиція, коли кожного року учні нашої школи ішли привітати дітей працівників райагропостачу з новорічними святами. Микола Архипович зустрічав завжди школярів з теплою посмішкою, з відкритим серцем. А як радів він разом з дітьми на цих святах! Овсієнко Яніна Миколаївна, Директор КЗ «Малобілозерська спеціалізована естетична школа-інтернат ІІ-ІІІст. «Дивосвіт»: Я познайомилася з Миколою Архиповичем з приводу такої приємної оказії, як то кажуть: ми у 2007 році започаткували Міжнародний мистецький пленер, в якому брали участь художники з Франції, Польщі, України, Білорусії. І ось я звернулася до Миколи Архиповича за допомогою. Ви знаєте, я була вражена першою зустріччю з ним: переді мною сидів галантний, елегантний мужчина. Я побачила, що це мужчина високого польоту. З тих пір він став нам надійним помічником. У 2009 році ми запросили його як мецената, спонсора на черговий Міжнародний мистецький пленер, і мені приємно, що і в нашому каталозі є фото такого почесного гостя, учасника, мецената як Микола Архипович Шаламов. Він за час нашого знайомства продемонстрував себе як Людина, котра розуміється на доброті, на мистецтві, Людина, яка розуміє, до чого прямує Україна. Сорочинська Галина Олександрівна, Завідуюча КЗ «Пришибський ДНЗ «Сонечко»: Я пам’ятаю своє перше знайомство з Миколою Архиповичем. Це був жовтень 1995 року, я тоді стала завідуючою Пришибського дитячого садочка і хотіла багато чого зробити, змінити все на краще, внести щось нове. Перше, що ми вирішили зробити – відсвяткувати ювілей закладу, адже саме в той рік дитсадку виповнилося 30 років. Ми домовилися з колективом запросити керівників підприємств та установ. І, скажу чесно, я ніде так довго не «тупцювала» під дверима приймальні, як у Миколи Архиповича. Не знаю, чому я так хвилювалася, але коли секретар Людмила Іванівна сказала, що потрібно почекати, бо Микола Архипович розмовляє по телефону, я про себе подумала, що хочу, щоб він говорив якнайдовше, бо так боялася до нього заходити. Коли ж я переступила поріг кабінету, то мене зустріла людина з відкритою посмішкою. Я відчула його доброту, простоту. Не знаю, куди ділося моє хвилювання: я зайшла, запросила на свято його, ми познайомилися. Коли ж мене Микола Архипович запитав, що потрібно для дитсадочка, я сказала, що насправді потрібно багато всього, але ми просимо посуд на харчоблок, адже найголовнішим є здоров’я дитини. І вам не передати наші емоції, коли в день святкування до нас заїхав великий мікроавтобус, вщерть наповнений посудом! Ми ще потім не раз зустрічалися з Миколою Архиповичем, він завжди нам допомагав, підтримував. І я дуже вдячна йому і за цю допомогу, і за добрі слова, і за мудрі поради! Кириченко Віктор Миколайович, Керівник СТОВ «Світанок»: Серед нас, працівників сільського господарства, Микола Архипович виділявся своїм розумінням часу, обставин, ну і статусом, звичайно – керівник потужного підприємства, депутат обласної ради… Але найголовніше це те, що Микола Архипович був авторитетом для інших: навколо нього завжди збиралися, гуртувалися, об’єднувалися його однодумці. В принципі, зараз взагалі життя змінилося, і відсутність Миколи Архиповича дає про себе знати… Черток Віктор Анатолійович, Приватний підприємець, друг сім’ї: Моє перше з ним знайомство запам’яталося мені дуже яскраво. Він тоді приїхав привітати з Днем народження мого дідуся Лук’яна Лук’яновича, який довгий час пропрацював у Михайлівському райагропостачі. Вони сіли випивали, говорили, відпочивали, але мені цей день запам’ятався іншим: Микола Архипович привіз дідусю в подарунок величезну машину вугілля. І мені довелося, замість того, щоб святкувати День народження, носити це вугілля. Коли ж ми потоваришували, то досить часто їздили разом на відпочинок. Якось ми поїхали на Каховський фестиваль, це вже був пізній час, ми були парами і стомилися вже всі, окрім Миколи Архиповича. Він танцював та співав так, наче йому 20 років. На відпочинку це була просто незамінна людина! Касьянов Юрій Юрійович, Начальник механізованого зерносховища АТ «Михайлівський райагропостач»: Микола Архипович – мудрий керівник, справжній топ-менеджер і хороша людина. Не зважаючи на його інколи суворий вираз обличчя, він був людяним, чуйним, милосердним. Якось, коли я серйозно захворів, сказав Миколі Архиповичу, що потрібно лягати в лікарню, він відповів: «Звичайно, їдь, тебе там перевірять, підремонтують, потім повернешся і розкажеш мені, я теж поїду». Коли ж я потрапив до лікарні, мене тижні три обстежували і сказали, що робитимуть дороговартісну операцію. Микола Архипович час від часу телефонував мені, щоб дізнатися про самопочуття, і коли я сказав йому про операцію, він одразу відповів: «Звичайно, роби, я оплачу». Мені здається, що в той момент я вже на 50% вилікувався, бо бачив, як люди лежать там безнадійно хворі, не маючи коштів на оплату операції, а мені керівник сказав: «Роби, я оплачу». Гонгало Ярослав Сергійович Начальник відділу постачання та збуту АТ «Михайлівський райагропостач»: На роботі ми всі знаємо, що це була людина сувора і вимоглива. Але коли ми виїжджали за межі Михайлівського району, він ставав зовсім іншим. По-перше, в дорозі – це просто джерело знань: все, що не спитай – він все знав, пояснював, розповідав. А ще він був веселим, компанійським, кожна поїздка була цікава і захоплююча. Років 10-12 тому ми поїхали з ним до Києва, щоб придбати трактор. Почали ми з ним ходити виставкою, ознайомлюватися. Тут до нас підходить менеджер: «Подивіться ось цей трактор». Микола Архипович повернувся до мене і каже: «Ну що, Ярославе, будемо брати?» Я кажу: «Треба подумати, може там ще щось цікаве є…». Всі ж представники, начальники відділів, менеджери зібралися навколо нас, а Микола Архипович говорить: «Ну, як Ярослав скаже, так і буде: скаже брати - візьмемо». І пішов… Навколо мене всі почали метушитися: чай, кава, коньяк, за стіл посадили, всі вмовляють мене, дівчата пакети з прайсами підносять, скидки пропонують, я вже й посидів за кермом у тракторі… Аж тут підходить Микола Архипович і з посмішкою питає: «Ну що ти вирішив, Ярославе?» Я бачив, як він з гумором підійшов до купівлі трактора, і як вирішив мене навчити торгувати, бо це ж мені потрібно вміти по роботі. Поїздкою, звичайно, я був задоволений, і ми ще потім в дорозі сміялися, як ця купівля відбувалася. Луценко Катерина Василівна, Директор ПП «Агрофірма «Злагода»: Микола Архипович був глибоко порядною людиною, у якої ніколи не розходилися слово з ділом. Навіть у важкі роки, коли всім сільськогосподарським підприємствам було складно знайти паливо, дістати запчастини, він у цей час виявився найрозумнішим, найрішучішим, адже пішов на нововведення і зміг зберегти не лише своє підприємство, а й ті, що поруч. Ми з ним разом були депутатами обласної ради і якось поверталися з Запоріжжя однією машиною (він мене частенько довозив до Василівки, а сам тоді вже їхав на Михайлівку), а він жартома сказав: «Кажуть, я хворію, а я не вірю. Хочу поїхати відпочити: мої друзі їдуть, і я з ними хочу.» І через кілька днів я дізнаюся, що Архиповича уже немає… Галина Вікторівна Шаламова, Дружина, голова Наглядової ради АТ «Михайлівський райагропостач»: Пять лет… Живу, словно во сне, Когда ушел, Николай Архипович, от нас Ты навсегда… Мне говорят: «Пора бы отпустить…», Мне говорят, что время раны лечит Да разве ж можно Тебя, любимый мой Архипович, забыть? Ведь Ты ж мой Ангел, мой хранитель, мой вдохновитель, мой спаситель!!! 5 лет прошло, а кажется – мгновенье… Живу все это время за Тебя, и за себя. Все для Тебя, мой дорогой Архипович, Все в Твою память, только за Тебя!!! Решенья с рисками, глобальные проекты… Я знаю: это Ты ведешь меня к успеху в высь! Неторопливыми шажками планы эти С Твоей я помощью внедряю в эту жизнь! Иду вперед путем благотворенья И на рабочие вопросы я всегда ищу ответ, И оборачивая взгляд, я жду Твою улыбку одобренья С портрета, с которого всегда Ты смотришь вслед… А взгляд Твой хмурый вмиг тревогой обернется И сразу понимаю только я Тебя: Неверно принято решенье мною: И для меня, и за Тебя… И, вздрогнув, вновь и вновь перебираю мысли, Когда во сне с подсказкой жду Тебя, Люблю, когда с улыбкой искренней и взглядом ясным, чистым Ты, Архипович, провожаешь на хорошие дела. Бывает, кажется, что Ты всегда со мною, Что рядом Ты и никуда не уходил, Но сердце невозможно заживить слезою… Ведь знают многие, как больно обнимать портрет с могил… А я живу… Живу с Тобою в мыслях, И детище Твое – Райснаб – я берегу. Мой Николай Архипович, Твой образ такой чистый… Твоим путем теперь одна иду… И детям, взрослым, и родным, и близким Я помогаю, не волнуйся, как всегда, Ведь все, что я свершаю в этой жизни, Все за двоих: и за Тебя, и за себя… И благодарна, слышишь, я судьбе, За то, что был и есть Ты в моей жизни, А жизнь так быстротечна, коротка… Ты это тоже, как никто, ведь знаешь лучше… Идут года, уходит время… Когда-нибудь мы встретимся, Архипович, с Тобой И я скажу Тебе, как холодно все это время без Тебя мне было, Скажу: «Благодарю Тебя, любимый мой Николай Архипович, родной за все!!!» Світла пам'ять... |
|
СПІВПРАЦЮ З НИМ ЗГАДУЮТЬ З ГОРДІСТЮ: КАЛЕЙДОСКОП СПОГАДІВ ПРО М.А.ШАЛАМОВА
24.04.2019