| Стаття з газети "НАШе Життя: новини" №27 від 07.05.2017 | |
| Війна - це важке випробування для будь-якої людини. Вона забирає життя рідних і близьких, змушує дивитися на смерті і страждання. Вона вчить виживати, вчить цінувати кожну хвилину життя. Цінності переглядаються, родинні зв'язки набувають нового змісту. Друга Світова війна стала одним з найжорстокіших випробувань для українського народу. Вона увірвалася в життя мирних жителів в один фатальний день, відокремивши все вчорашнє від суворої дійсності нового. У перший же день війни в Михайлівці, на центральній площі, відбувся мітинг, на якому близько 50 осіб добровільно записалися до армії. Лінія фронту двічі проходила територією Михайлівського району, залишаючи за собою кривавий слід. Сотні його жителів були замучені і розстріляні за роки окупації, відправлені в Німеччину. Понад 3 тисячі михайлівчан не повернулися додому з фронту. Для 7 тисяч солдатів і офіцерів Михайлівська земля стала останнім притулком, бо ж саме тут вони завершили свій земний шлях. На фронтах Другої Світової війни жителі району відзначились своєю мужністю та героїзмом. Близько 5 тисяч воїнів були нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу були удостоєні: Євдокія Носаль, Іван Найдьонов, Євген Биковський, Василь Поляков, Марія Долина, Федір Павловський. Кавалерами трьох орденів Слави стали Василь Папуча і Михайло Ігнатенко. Ми не забуваємо героїзму наших бійців! В Запорізькій області вже 18-й рік поспіль проходить благодійний телемарафон «Пам’ять», який збирає кошти на допомогу ветеранам та воїнам АТО. Безпосередню участь бере в ньому і АТ «Михайлівський райагропостач». - Завдяки мужності, взаємодопомозі, бажанню захищати свій будинок і свою сім'ю, наші солдати завжди були на крок попереду свого ворога. На жаль, багатьох з воїнів-переможців серед нас уже немає, але роки не стирають гіркоту втрат. І попіл війни тривожить кожне небайдуже серце. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! Але ми повинні піклуватися про тих, у кого і досі бринить на очах сльоза при слові «війна», - з вдячністю говорить голова Наглядової ради АТ «Михайлівський райагропостач» Галина Вікторівна Шаламова. АТ «Михайлівський райагропостач» та ДСГП «Агроцентр» щороку вітають з Днем Перемоги ветеранів Другої світової війни, своїх орендодавців, земляків, солдатських вдів, трудівників тилу, адже завдяки їхній самовідданості, прагненню до незалежності і любові до Батьківщини наша країна була визволена від німецько-фашистських загарбників. Сьогодні кількість безпосередніх учасників бойових дій Другої Світової війни в Запорізькій області становить 2093 особи. І кожен з них пам’ятає страшні воєнні будні і радість перемоги. Учасник бойових дій з Михайлівки Іван Авксентійович Міюц говорить: «На війні рамки часу зміщуються, життя зазнає іншого виміру. Ми жили не днями, а годинами, хвилинами, миттєвостями. Бо щомиті в тебе може влучити ворожа куля, осколок гарматного снаряду чи авіабомби. Там вчишся цінувати кожну відведену тобі секунду». Своїми спогадами про бойові дії поділився і учасник Другої Світової війни Петро Кузьмич Дученко: «Жахлива звістка про початок війни блискавкою облетіла всі села і міста. Мріям багатьох випускників не судилося збутися. І я, як і всі мої однолітки, пішов на фронт. Брав участь у Курській битві біля села Прохорівка. Горіли танки і люди, горіла земля. 70000 чоловік загинуло в цій битві. А скільки було учасників цієї битви, то і уявити важко. Ми завжди згадуємо ці події в День Перемоги. Це дійсно свято зі сльозами на очах. Воно далося нашому народові надзвичайно дорогою ціною. Наші родючі землі в усі віки приваблювали чужинців. Україна знала безліч навал, але ще ніколи не зазнавала такої кількості смертей, як за часів останньої війни.» Учасник війни, із с.Мала Білозерка Василівського району Зинаїда Федорівна Євдокімова і досі не дивиться по телевізору фільми та передачі про війну: «Коли війна прийшла в наш край, я була ще зовсім юною. Тим не менш, доглядала за пораненими, робила перев’язки. У наше місто привозили ранених та невпізнаних солдатів. Були у нас і українці, і росіяни, і білоруси, і узбеки… Для війни не важлива національність… Мені зараз важко дивитися телевізор, не дивлюся фільми про війну, бо просто не можу… Через жахи війни я сама пройшла…» Про неймовірне фізичне виснаження розповів ще один учасник війни, Борис Петрович Бурденко: «На війні доводилося витримувати величезні фізичні навантаження. Наприклад, 32-кілограмовий верстак треба було на плечах тягнути! 26 кілограмів важив ствол разом з охолоджуючою рідиною! Уявляєте, яка тяжкість була? Дуже важко було фізично, а морально – ще важче...» Учасник Другої світової Володимир Олексійович Медвещак дякує молодому поколінню за те, що вони не забувають про страшні воєнні будні: «Важкі були бої. Гинули мої товариші. Не раз і я був ранений. Після поранення повернувся знову до товаришів. Пізніше став артилеристом. Батьківщина відзначила мої заслуги. Я нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «Ветеран праці», багатьма грамотами,орденом Вітчизняної війни 2 ступеня. Я дуже вдячний, що молоде покоління не забуває про події тих страшних років.» Будучи 11-річним хлопчиком, житель с.Мала Білозерка Володимир Дмитрович Доценко теж пережив страшні роки війни: «Під час війни я допомагав госпіталю при школі: носив воду, разом з іншими займався похованням загиблих. Величезна була братська могила. Ми туди клали померлих штабелями, вкривали шинелями і присипали землею. Потім я доглядав за тією могилою. Про перемогу я дізнався, коли ходив у 5 клас. Батько мій був на фронті, тож я щодуху мчався додому, бо був впевнений, що, якщо війна скінчилася, то тато вже чекає на мене вдома. Дуже сильно плакав, коли прибіг, а тата вдома не було.» Про емоції, які переповнювали душу та серце при звістці про довгоочікувану перемогу, розповів ще один наш земляк-учасник війни Микола Самійлович Бутенко: «У мене на війні були ще два брати і батько. Ми постійно дізнавалися новини з радіоприймача. Особливо, коли вже наші наближалися до Берліну, - щодня слухали. Коли почули, що перемога наша, щастю не було меж! Це – такі емоції, такі відчуття, які ні з чим не порівняєш!» Доки ми живі і в серцях у нас звучать слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», наша історія не закінчиться. Про перемогу в цій війні будуть пам'ятати і наші діти, і наші онуки. Схиляємо голови перед ветеранами… Зі святом Вас! З Днем Перемоги!!! |
 |
 |
|
НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО!
07.05.2017